Підводні човни класу U-27
Проєкт | |
---|---|
Назва: |
|
Будівники: |
|
Оператори: | Ц.к. військово-морські сили Австро-Угорщини (KuK Kriegsmarine) |
Будівництво: | 1916, жовтень 1916 — листопад 1917 |
У експлуатації: | лютий 1917 — лютий 1918, 1919 |
Основні характеристики | |
Тип: | Підводний човен |
Водотоннажність: |
|
Довжина: | 36,91 м |
Ширина: | 4,37 м |
Осадка: | 3,71 м |
Потужність: |
|
Двигуни: |
|
Швидкість: |
|
Дальність плавання: |
|
Екіпаж: | 23-24 ос. |
Озброєння: |
|
Підводні човни класу U-27 (англ. U-27-class submarine — тип підводних човнів Ц. К. військового флоту Австро-Угорщини періоду 1-ї світової війни. Їх будували за ліцензією і прототипом були підводні човни класу UB II німецького імперського флоту.
На початок війни гостро відчувався брак підводних човнів у флоті Австро-Угорщини, який складався із застарілих підводних човнів класу U-10 (німецькі човни класу UB I), класу U-20 (данські човни класу Havmanden), U-14 (французький човен Curie). У середині 1915 було вирішено поповнити флот німецькими підводними човнами класу UB II. Згідно з ліцензією верф AG Weser з Бремену надавала креслення човнів. У жовтні 1915 було укладено договір на будівництво перших шести човнів на корабельнях Cantiere Navale Triestino і Ganz Danubius, що належали відповідно австрійській та угорській частинам імперії. У 1916 було укладено контракт на будівництво ще двох човнів. Підводні човни при довжині 36,91 м, ширині 4,37 м, осадці 3,71 м мали водотоннажність 264/332 т. Два дизельні мотори потужністю 270 к.с. (200 кВт) і два електромотори потужністю 280 к.с. (210 кВт) дозволяли човнам розвивати швидкість у 9 вузлів (16,7 км/год) і 7,7 вузлів (13,9 км/год). Озброєння складалось з 450 мм ТА, 75 мм гармати і 8 мм кулемету, що було слабшим за німецькі прототипи.
Човни увійшли до складу флоту впродовж 1917—1918 років і взяли участь у бойових діях. Один з них затонув, а решта після завершення війни як репарації перейшла до Франції та Італії і була порізана на металобрухт до 1920 року.
SM U-27
Підводний човен, збудований фірмою Cantiere Navale Triestino на верфі флоту у Пулі, спустили на воду 19 жовтня 1916 і прийняли до складу флоту 24 лютого 1917 року. Човном командували Роберт Тойфл фон Фернланд (лютий-грудень 1917), Йозеф Голуб (грудень 1917-жовтень 1918). Впродовж війни потопив есмінці англійський «Phoenix» (14 травня 1918), японський «Sakaki» (11 червня 1917) та 32 кораблі загальною водотоннажністю 14,386 т. Кінець війни зустрів на базі у Пулі, де був переданий італійцям.
SM U-28
Підводний човен збудувала фірма Cantiere Navale Triestino на верфі флоту у Пулі. Був спущений на воду 8 січня 1917 і прийнятий до флоту 26 червня 1917 року. Човном командували зденко Гудечек (червень 1917 — жовтень 1918), Франц Жеменовський фон Траутенегг (жовтень 1918). Човен потопив 10 кораблів водотоннажністю 44,753 т, пошкодив 1 корабель (5,592 т). Після війни переданий 1919 італійцям, які відвели його до Венеції, де наступного року порізали на металобрухт.
SM U-29
Підводний човен збудувала фірма Ganz Danubius на верфі у Фіумі. Спущений на воду 21 жовтня 1916 і прийнятий до флоту 21 січня 1917 року. Човном командували Лео Прасіл (січень 1917-серпень 1918), Фрідріх Штерз (вересень 1918), Роберт Дюрріаль (вересень-листопад 1918), який походив з Галичини. Човен потопив 3 кораблі водотоннажністю 14,784 т, пошкодив англійський крейсер «Edgar» (4 квітня 1918). Після війни передана Франції і переведена до Бізерти.
SM U-30
Підводний човен збудувала фірма Ganz Danubius на верфі у Фіумі. Спущений на воду 27 грудня 1916 і прийнятий до флоту 17 лютого 1917 року. Капітаном човна був Фрідріх Фандріх (лютий-квітень 1917). Човен базувався у Которі, звідки вийшов 31 березня 1917 для патрулювання протоки Отранто, після чого безслідно пропав. Припускають, що човен міг підірватись на міні у протоці.
SM U-31
Підводний човен збудувала фірма Ganz Danubius на верфі у Фіумі. Спущений на воду 28 березня 1917 і прийнятий до флоту 24 квітня 1917 року. Човном командували Франц Нейебши (квітень 1917-січень 1918), Герман Рігель (березень-жовтень 1918). Човен з бази у Которі, брав участь у битві при Дуррес. Потопив два італійські кораблі (4,088 т) та пошкодив англійський легкий крейсер «Weymouth» (2 жовтня 1918). Після війни переданий Франції і переведений до Бізерти, де 1920 порізаний на металобрухт.
SM U-32
Підводний човен збудувала фірма Ganz Danubius на верфі у Фіумі. Спущений на воду 11 травня 1917 і прийнятий до флоту 29 червня 1917 року. Човном командували Гастон Віо (червень 1917-квітень 1918), Отто Кассероллер (квітень-жовтень 1918). Човен діяв з бази у Пулі. Потопив 4 кораблі (3,728 т), пошкодив один (3,06 т). Після війни переданий Італії, де був порізаний 1920 на металобрухт.
SM U-40
Підводний човен збудувала фірма Cantiere Navale Triestino (CNT) на військовій верфі у Пулі. Спущений на воду 21 квітня 1917 і прийнятий до флоту 4 серпня 1917 року. Потопив 3 кораблі (9,838 т), пошкодив два (7 423 т). командир італійського торпедного човна «Ardea» подав 26 квітня 1918 помилковий рапорт про потоплення ним глибинними бомбами човна U-40, який начебто атакував конвой. У жовтні 1918 човен перевели з Пули до Фіуми, де він зустрів кінець війни. 23 березня 1919 як репарації переданий Італії, переведений до Венеції, де був порізаний на металобрухт. Човном командували Йоган Крсняві (серпень 1917-вересень 1918), Володимир Пфайфер (вересень-жовтень 1918).
SM U-41
Підводний човен збудувала фірма Cantiere Navale Triestino (CNT) на військовій верфі у Пулі. Був закладений 23 лютого 1917, спущений на воду 11 листопада 1917 і прийнятий до флоту 19 лютого 1918 року. Човен плавав під командуванням Едгара Вольфа (лютий-жовтень 1918). Потопив один французький корабель (4,604 т). Після війни переданий Франції і разом з однотипними човнами U-29, U-31 переведений 1920 до Бізерти, де їх наступного року порізали на металобрухт.
Джерела
- Baumgartner, Lothar; Erwin Sieche (1999). Die Schiffe der k.(u.)k. Kriegsmarine im Bild = Wien: В-во Stöhr. ISBN 978-3-901208-25-6. OCLC 43596931 (нім.)
- Gardiner, Robert, ed. (1985). Conway's All the World's Fighting Ships, 1906—1921. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-0-87021-907-8. OCLC 12119866 (англ)
- Halpern, Paul G. (1994). A Naval History of World War I. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-0-87021-266-6. OCLC 28411665 (англ.)
Tarrant, V. E. (1989). The U-Boat Offensive: 1914—1945. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-0-87021-764-7. OCLC 20338385 (англ.)
- п
- о
- р
- Підводні човни класу U-1[16] U-3 * U-4 *Підводні човни класу U-5[17] *Підводні човни класу U-10 [18] * U-14 * Підводні човни класу U-20 [19] * Підводні човни класу U-27 _ [20] *Підводні човни класу U-48 [21] * Підводні човни класу U-50 [22] *Підводні човни типу U-52 [23] *Підводні човни класу U-101 [24] *Підводні човни класу U-107[25] *
- Монітори класу Maros[26] *Монітори класу Körös[27] *Монітори класу Temes [28] *Монітори класу Enns [29] *Монітори класу Sava[30] *Монітори проєкту MO.XI
- ↑ "Радецький", "Зріні", "Ерцгерцог Франц Фердинанд"
- ↑ «Габсбург», «Арпад», «Бабенберг»
- ↑ "Ерцгерцог Карл" * "Ерцгерцог Фердинанд Макс" * "Ерцгерцог Фрідріх"
- ↑ "Монарх", "Відень", "Будапешт"
- ↑ «Кронпринц Ерцгерцог Рудольф» * "Кронпринцеса Ерцгерцогиня Стефанія"
- ↑ "Пантера" * "Леопард" * "Тигр"
- ↑ "Зента" * "Асперн" * "Сігетвар"
- ↑ "Гельголанд" * "Новара" * "Сайда"
- ↑ "Метеор" * "Комета" * "Блискавка"
- ↑ "Csikós", "Dinara", "Huszár", "Pandúr", "Réka", "Scharfschütze", "Streiter", "Turul", "Ulan", "Uskoke", "Velebit", "Wildfang"
- ↑ "Balaton", "Csepel", "Lika", "Triglav", "Orjen", "Tátra"
- ↑ "Кайман", "Анаконда", "Алігатор", "Крокодил", "Кит", "Тюлень", "Дельфін", "Нарвал", "Акула", "Чайка", "Ластівка", "Пінгвін", "Дракон", "Гриф", "Тритон", "Гідра", "Скорпіон", "Фенікс", "Восьминіг", "Поліп", "Каракатиця", "Ящірка", "Баклан", "Гагарка"
- ↑ Tb 74T, Tb 75T, Tb 76T, Tb 77T, Tb 78T, Tb 79T, Tb 80T, Tb 81T
- ↑ Tb 82F, Tb 83F, Tb 84F, Tb 85F, Tb 86F, Tb 87F, Tb 88F, Tb 89F, Tb 90F, Tb 91F, Tb 92F, Tb 93F, Tb 94F, Tb 95F, Tb 96F, Tb 97F
- ↑ Tb 98 M, Tb 99 M, Tb 100 M
- ↑ U-1, U-2
- ↑ U-5, U-6, U-12
- ↑ U-10, U-11, U-15, U-16, U-17
- ↑ U-20, U-21, U-22, U-23
- ↑ U-27. U-28, U-29, U-30, U-31, U-32, U-40, U-41
- ↑ U-48, U-49, U-58, U-59
- ↑ U-50, U-51, U-56, U-57
- ↑ U-52, U-53, U-54, U-55
- ↑ U-101, U-102, U-103, U-104, U-105, U-106, U-118, U-119, U-120
- ↑ U-107, U-108
- ↑ Maros, Leitha
- ↑ Körös, Szamos
- ↑ Temes, Bodrog
- ↑ Enns, Inn
- ↑ Sava, Bosna
Австро-Угорщина Перша світова війна Військова техніка Війна Морська справа |