Людовик IV Дитя

Людовик був обраний королем на з'їзді в Форхгаймі, що зібрався в січні 900, а пізніше, 4 лютого, він був коронований. Попри дитячий вік Людовик був центром державного життя. Все ж він не міг навчати власний уряд, оскільки дуже часто був хворий і занадто фізично слабкий. Фактичними володарями були дворяни і єпископи, що дозволяє припустити, що якраз слабке здоров'я Людовика було причиною для його підвищення. Його найвпливовішими консультантами були архієпископ Майнца Хатті I і єпископ Констанца Саломон III.

У цей трагічний час всім кордонам держави загрожували вороги, а внутрішня єдність дала помітні тріщини. У багатьох землях вельможі самовільно захоплювали владу і брали титули герцогів. Час правління Людовика був епохою внутрішніх розладів в Німеччині і ганебних поразок від зовнішніх ворогів. Угорці кожен рік ходили грабувати ту чи іншу область країни. У 910 Людовик, зібравши нарешті велике військо, вступив у бій з угорцями на рівнині при берегах Леха. Угорці спершу кинулися на франків, а після цього почали відступати. Франки подумали, що перемога в їхніх руках, і розпочали переслідування. Тим часом угорці заманили їх у засідку, з великою стрімкістю вдарили й розбили. Людовик змушений був просити миру і отримав його лише з умовою виплати щорічної данини. Незабаром після цього він захворів і помер. З його смертю в Німеччині остаточно перервався рід Каролінгів.

Література

Рижов К. Всі монархи світу. Західна Європа. — М, 1999.
Hans-Werner Goetz. "Dux" und "Ducatus". Begriffs-und verfassungsgeschichtliche Untersuchungen zur Entstehung des sogenannten "jüngeren" Stammesherzogtums. — Bochum, 1977. — ISBN 3-921543-66-5.
Paul Fridolin Kehr. Die Kanzlei Ludwigs des Kindes. — Berlin, 1940.
Thilo Offergeld. Reges pueri. Das Königtum Minderjähriger im frühen Mittelalter. — Hannover, 2001. — ISBN 3-7752-5450-1.

Посилання

Ченцов В.В., Морозов О.В. Митний статут рафальштеттенський/ с. 92 [Архівовано 1 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 2 : М — Я. — 536 с. — ISBN 978-617-7094-10-3.

Попередник
Арнульф Каринтійський

король Німеччини
900–911

Наступник
Конрад I

Династія Каролінгів

Предки

Арнульфінги • Походження Арнульфінгів • Піпініди

Королі франків

Піпін III Короткий (751—768) • Карломан I (768—771) • Карл I Великий (768—814) • Піпін († 810) • Людовик I Благочестивий (814—840)

Королі Західно-Франкського королівства

Карл II Лисий (843—877) • Людовик II Заїка (877—879) • Людовік III (879—882) • Карломан II (879—884) • Карл III Простуватий (893—929) • Людовік IV Заморський (936—954) • Лотар (954—986) • Людовик V Лінивий (986—987) • Карл Лотаринзький († 991) • Оттон († 1002)

Королі Італії, Лотарингії і Провансу

Лотар I (843—855) • Людовик II Юний (855—875) • Лотар II (855—869) • Карл (855—863) • Цвентібольд (895—900)

Королі Східно-Франкського королівства

Людовик II Німецький (843—876) • Карломан (876—880) • Людовик III Молодший (876—882) • Карл III Товстий (876—888) • Арнульф Каринтійський (887—899) • Людовік IV Дитя (899—911)

Королі Аквітанії

Піпін I (817—838) • Піпін II (838—852)

Жирним шрифтом виділені імператори Заходу.
Курсивом виділені претенденти без реальної влади.

Генеалогія та некрополістика	Genealogics · Geni.com · Родовід · baviere;oc=3 Roglo · Sejm-Wielki.pl · The Peerage · WeRelate · WikiTree
Література та бібліографія	Index Theologicus
Словники та енциклопедії	Велика данська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Allgemeine Deutsche Biographie · Britannica (11-th) · Brockhaus Enzyklopädie · Internetowa encyklopedia PWN
Довідкові видання	Британський музей · Consortium of European Research Libraries · Consortium of European Research Libraries · Deutsche Biographie
Нормативний контроль	FAST: 1536464 · Freebase: /m/0k3t7 · GND: 118729462 · ISNI: 0000000079753654 · J9U: 987007282888605171 · LCCN: no97061788 · MAK: 9810631217905606 · NKC: jn20000701087 · NLP: a0000002597300 · NUKAT: n2012140840 · SUDOC: 119165880 · VIAF: 52484571